Історія школи

Історія школи

Історія школи – інтернату

Утворення школи – інтернату

         В червні 1957 року було ліквідовано Солобковецький район.

Обласним відділом народної освіти, за погодженням з обласним виконавчим комітетом, було вирішено на базі адміністративних та господарських будівель Солобковецького райвиконкому, райкому комсомолу створити середню школу – інтернат.

         1 липня 1957 року було призначено директора інтернату Ружицького Олександра Анатолійовича , а  1 серпня 1957 року заступника директора по навчально – виховній роботі Сліпенького Василя Миколайовича.

         Першими наказами по школі було призначено адміністративний та обслуговуючий персонал: заступника директора по господарській частині Волущука З.С., головного бухгалтера Скульську В.Ф., рахівника – касира  Лозанову В.М., ділового машиніста Гладиш Н.С., дванадцять прибиральниць, двох сторожів – двірників Сопілко В.М., Сагаль А.А.

 Проводиться плановий ремонт приміщень школи.

І.Солобковецька спецшкола (1957 – 1959 р.р.)

Міністерством освіти УРСР не було схвалено утворення середньої школи – інтернату. На її місці прийнято рішення 16 серпня 1957 року утворити школу – інтернат для розумово – відсталих дітей (спецшколу).

Директором спецшколи 22 серпня 1957 року призначено Сліпенького Василя Миколайовича та 27 серпня 1957 року заступника директора по навчально виховній роботі  Гуцало Семена Петровича.

На початок навчального року призначено в основному з випускників Кам'янець – Подільського педагогічного інституту, дефектологічного факультету ,  27 педагогічних працівників.

На 1 вересня 1957 року укомплектовано шість паралельних класів (від 1 – А до 1 – Е ), формуються другий та п’ятий класи. На їх базі створено шість виховних груп. Всього 64 учні.

Встановлено режим роботи педагогічних працівників. У кожній виховній групі працювало по двоє вихователів з п'ятигодинним навантаженням на день.

Перший змінний вихователь працював з 7⁰⁰ до 9⁰⁰, та в післяурочний час з 13⁰⁰ до 16⁰⁰. Другий змінний вихователь працював з 16⁰⁰ до 21⁰⁰. Підмінні вихователі, а це в основному вчителі предметники, які були навантажені на половину вчительської ставки, забезпечували основним вихователям у визначені дні робочого тижня вихідний день.

В спецшколі, окрім навчальних дисциплін початкової школи, в старших класах навчали арифметиці, кресленню, географії, природознавства, української, російської мови та літератури, історії, малюванню, співів, фізичної культури. Працював логопедичний кабінет керівником якого був Гуцало С.П. Велика увага приділялася трудовому навчанню, що стало в подальшому головним напрямком спеціалізації інтернату. Створюється матеріально – технічна база та навчальні класи (майстерні) для навчання столярної, слюсарної, швейної, взуттєвої справи. Інструктори – педагоги трудового навчання не тільки навчали дітей, а також виконували роботи по ремонту шкільного обладнання, одягу, взуття.

В 1958 році створено навчально – дослідні земельні ділянки за шкільним корпусом та біля будинку майстерні. Велика увага приділяється часу дозвілля. Діють гуртки: «Умілі ручки», «фото – гурток»,  хореографічний, народних танців, музичний. Для останнього закуплено повний набір духовних, клавішних, ударних інструментів.

Велику допомогу в організації виховання, проведення загальношкільних виховних заходів, дотримання дисципліни надає піонерська організація школи, очолювана старшим піонервожатим Репешко Т.І.

7 січня 1958 року призначено завучем школи Бойчука Павла Миколайовича, а з 25серпня 1958 року вводиться посада заступника директора по виховній роботі, яку обійняла вихователь Діанова Софія Сергіївна.

В школі навчались діти з вадами розумового та фізичного розвитку, а також переростки, вік яких, незважаючи на вади розвитку, перейшов за межі віку учнів 8 – го класу.

В березні 1958 року з учнів перших класів виділено групу дітей з глибокою розумовою відсталістю.

Адміністрацією школи були створені належні умови для навчання та проживання дітей.

Земельна ділянка, на якій розташована школа – інтернат, становить 3,64 гектари.

Навчальні класи, бібліотека знаходилися на першому, а спальні кімнати на другому поверсі тепер будинку спального корпусу. Даний будинок було збудовано в 1936 році, як одноповерхове приміщення Солобковецького райвиконкому. В роки німецької окупації в ньому розмістилася сільськогосподарська управа.

         В 1942 – 43 роках добудовано другий поверх. В повоєнний час до 1957 року в даному приміщенні знаходилися відділи райвиконкому відділ Ощадного банку, відділ соціального забезпечення, фінансовий відділ. В 1946 році до центрального фасаду добудовано праву частину будівлі.

Класи трудового навчання та логопедичний кабінет було розміщено в будинку майстерні. До речі, цей будинок – перша камінна  будівля шкільного призначення в нашому селі. Побудований він на кошти земської повітової управи в 1912 році, як чотирикласне народне училище (гімназія). В ньому здобували початкову освіту діти панських та заможних польських родин, які проживали в Солобківцях. Викладання велося російською та польською мовами. Велика увага приділялася теологічним дисциплінам, а також практичному веденню сільського господарства. Із встановленням Радянської влади та здійсненням більшовиками політики розвитку “культурної автономії„ для національних меншин в цьому приміщенні до 1934 року діяла польська початкова школа. З 1934 по 1957 рік будівля знаходиться на балансі Солобковецької середньої школи. В довоєнні роки тут розмістилися початкові класи, а в післявоєнний час – старші класи середньої школи.

В 1957 – 1958 році зводиться приміщення харчоблоку. В школі працює шеф – кухар та двоє помічників кухаря. До 1 вересня 1958 року учні харчувалися в столовій, яка знаходиться в приміщенні колишнього райкому партії (тепер будинок дитсадка “Малятко„).

Створено медичний пункт та ізолятор на 4 ліжка. Першим лікарем школи була Тапчієнко Олександра Максимівна, медичною сестрою (фельдшер) – Кушнір Борис Ілліч.

Організовано пральню та склад одягу. Проводиться доукомплектація адміністративного та обслуговуючого персоналу спецшколи з числа працівників середньої школи – інтернату. Окрім того, призначено комірником Андрусюка Т.А., секретаря – діловода Мужило Н.Ф., помічники бухгалтера Пйонтик Л.М., костиляншу Білощину Ю.Д., двох нічних нянь, шофера вантажівки “ЗІС – 5„ Рудого М.С., їздового Гонту А.М. В зв’язку з реорганізацією школи та скороченням штатів кількість прибиральниць зведена до 9 працівників.

Адміністративні та бухгалтерські підрозділи, пральня, медичний блок, склад одягу, з 1957 по 1965 рік розміщувалися в одноповерховій будівлі колишнього райкому комсомолу, що знаходиться за спальним корпусом. В 1965 році будинок було знесено. Бухгалтерський та адміністративний підрозділи розмістились в будинку бухгалтерії. Цей будинок збудовано в 1946 році як житлове приміщення для керівництва райвиконкому. З утворенням інтернату в ньому проживали директор Сліпенький В.М. з сім'єю, Патлатий В.М. З 1965 по 2006 рік в ньому знаходився бухгалтерський підрозділ школи.

Окрім зазначених вище приміщень на території інтернату знаходились складські приміщення, гараж, будинок дизельної електростанції, яка виробляла електричний струм на потреби школи до 1964 року, (тепер приміщення вугільного складу).

Територія від шосейної дороги повз будинок бухгалтерії, спального корпусу до пам’ятника загиблим воїнам – визволителям була засаджена парковими насадженнями закладеними в 1952 році службовцями райвиконкому, райкому комсомолу, вчителями та учнями середньої школи. Від шосейної дороги, обабіч спального корпусу, були прокладені брущаті доріжки та майданчик перед корпусом. В 1958 році територію школи обнесено дерев'яним парканом та встановлено в’їздну браму.

На кінець 1958 – 59 навчального року в спецшколі навчалося 112 дітей, працювало 35 педагогічних працівників.

 ІІ.Солобковецька середня школа – інтернат (1959 – 1968 рр.)

В зв’язку з незадовільним станом по комплектації старших класів Солобковецької спецшколи відповідним контингентом учнів обласний відділ народної освіти за погодженням з вищестоячими органами  9 травня 1959 року приймає рішення на базі Солобковецької школи – інтернат для розумово  відсталих дітей створити восьмирічну середню школу – інтернат.

Контингент учнів спецшколи з 12 травня 1959 року розподілено  між відповідними навчальними установами області. На кінець навчального року, за деяким виключенням, було проведено повне скорочення штатів педагогічних працівників, які отримали призначення в інші навчальні заклади.

Директором середньої школи – інтернату 20 липня 1959 року призначено Миндру Івана Мойсейовича, заступником директора по  навчально – виховній роботі 29 липня 1959 року призначено Прийму Ніну Антонівну ( Додаток 2).

В зв’язку із структурними змінами в школі - інтернаті вводиться посада старшого вихователя, в обов’язки якого входило методичне управління виховною роботою. З 1 вересня 1959 року цю посаду обійняв Гунько Григорій Миколайович.

На 1 вересня 1959 року в школі нараховувалося 164 учні 1 – 7 класів, створено сім виховних груп, укомплектовано школу новими педагогічними кадрами в кількості 27 працівників. В 1960 – 1961 навчальному році в інтернаті навчається 240 учнів.

27 липня 1961 року директором школи – інтернату  призначено Патлатого Василя Микитовича, та старшого вихователя Деньчика Бориса Івановича.

1 вересня 1963 року вчителя історії, вихователя Ґедзь Олександра Тихоновича призначено старшим вихователем, а з 1 вересня 1964 року по 1987 рік цю посаду обіймав вчитель математики, вихователь Попович Микола Дмитрович. За період існування середньої школи – інтернату (1959 – 1968 рр.), в ній навчалося біля 780 учнів,  працювало 101 педагогічний працівник. На кінець навчального 1967 – 1968 року, як останнього року існування середньої школи – інтернату, навчалося 226 учнів, працювало 29 педагогічних працівників.

ІІІ.Восьмирічна санаторна школа – інтернат (1968 – 1988 рр.)

         Беручи до уваги рекомендації Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров’я УРСР про розширення мережі санаторно – лікувальних шкіл, Хмельницьким ОБЛНО приймається рішення створити на базі Солобковецької середньої школи – інтернату восьмирічну санаторну школу – інтернат, в якій би навчалися та оздоровлювалися діти з легкою та затухаючою формою туберкульозу.

На 1 вересня 1968 року було повністю оновлено учнівський склад школи у відповідності до наявного діагнозу у школярів. Всього на 1 вересня 1968 року був 31 учень. А вже в 1969 – 1970 навчальному році в школі навчалося 280 учнів.

11 вересня 1979 року заступником директора по навчально – виховній роботі призначено Юр'єву  Ніну Олексіївну. 17 серпня 1984 року директором школи – інтернату було призначено Цуцмана Бориса Романовича. 31 серпня 1984 року заступником директора по навчально – виховній роботі призначено Гонту Зою Андріївну.

Керівництвом школи було здійснено ряд суттєвих заходів по зміцненню навчально – матеріальної бази школи. В 1985 – 1986 роках побудовано спортивну площадку, міні футбольне поле, заасфальтоване пришкільне подвір'я проведено господарську каналізацію до харчоблоку, здійснено зовнішнє оздоблення та капітальний ремонт спального корпусу, будинку майстерні, харчоблоку, господарських приміщень. Розпочато будівництво складських приміщень, металевого паркану.

Велика увага приділяється дотриманню дисципліни режимних моментів та посадових обов’язків працівниками школи, а також  посилюється відповідальність за збереження майна школи та вихованців, всіх працівників структурних підрозділів школи. Також було врегульовано режим роботи працівників харчоблоку, нічних нянь, прибиральниць.

30 березня 1987 року заступником директора по навчально – виховній роботі призначено Шпака Миколу Сильвестровича, а з 10 вересня 1987 року директором школи – інтернату.

1 вересня 1987 року призначено завучем Поповича Миколу Дмитровича, старшим вихователем Вусатюк  Світлану Григорівну. За період існування восьмирічної санаторної школи – інтернату (1968 – 1988 рр.) в ній навчалося біля 850 учнів та працювало 104 педагоги. В останній рік існування санаторної школи – інтернату (1988 р.) в школі навчалося 209 учнів, працювало 35 педагогічних працівники.

Організація шкільного життя в середній та санаторній школі – інтернаті

За період функціонування середньої та санаторної шкіл – інтернатів (1959 – 1988 роки) було вироблено основні вимоги до навчально – виховного процесу, режиму роботи учнівського, педагогічного колективів, адміністративного та обслуговуючого підрозділів школи, санітарно – гігієнічні умови до навчання та проживання дітей. Сформовано навчально – матеріальну базу школи, матеріальне забезпечення учнів та працівників інтернату, що стало основою шкільного життя на не одне десятиліття а у ряді положень є актуальним і в теперішній час.

Зальні положення

Середня та санаторна школа – інтернат засновані та діяли у відповідність до Закону про обов’язкове восьмирічне навчання і загальну середню школу в СРСР; положення про інтернати при школі; положення про школу з малими та затухаючими формами туберкульозу; Статутів шкіл; правил внутрішнього трудового розпорядку та інших нормативних актів в галузі освіти.

  Контингент учнів до середньої школи – інтернату формувався на підставі заяв батьків та по направленню обласного відділу освіти. В школі навчалися діти 7 – 14 років з малозабезпечених сімей, сироти, напівсироти. Навчання до 1965 року було платним. Звільнялися від оплати діти сироти. Якісне навчання, харчування, медичне обслуговування, матеріальне забезпечення, хороший мікроклімат в колективі школи та пільги при вступі в середньо – спеціальні заклади по закінченні інтернату, сприяли тому що велика кількість солобківчан, 

дітей з навколишніх сіл та сусідніх районів, дітей вчителів інтернату навчалися в середній школі – інтернат.

На такий стан речей не вплинула зміна профілю школи  в 1968 році. Двері інтернату були відкриті для всіх бажаючих навчатися.

В санаторну школу – інтернат учні направлялися за путівками ОБЛВНО, за висновками обласного туберкульозного диспансеру при  наявності у дітей 7 – 14 років відповідного медичного діагнозу. Частою була практика, коли медпрацівники перед початком навчального року командирувалися в районні тубдиспансери для набору учнів.

Щорічна кількість дітей в середній та санаторній школі – інтернат, в середньому, становила 220 – 240 учнів. Кількість школярів в класах школи за фактичними даними становила в межах 25 – 35 дітей.

Навчальний рік в школі – інтернаті розпочинався 1 вересня і закінчувався, включаючи проведення екзаменів і навчально – виробничої практики,  – 30 травня у 1 – 7 класах, 10 червня у 8 класі.

Навчальний рік поділявся на навчальні чверті: перша – з 1 вересня по 4 листопада, друга – з 10 листопада по 29 грудня, третя – з 11 січня по 23 березня, четверта – з 1 квітня до кінця навчального року. Для учнів в період між чвертями встановлювалися канікули, та літні канікули з  дня закінчення навчального року по 31 серпня. Частою була практика коли діти напівсироти та сироти канікули проводили в школі. Учні по закінченню 8 класів та належного складання випускних іспитів отримували свідоцтво про восьмирічну середню освіту, яке давало їм право на вступ до дев’ятого класу загальноосвітньої школи, а також професійно – технічних та середньо спеціальних навчальних закладів.

Шкільний режим

Для забезпечення високої ефективності навчальної і виховної роботи, режиму харчування, занять за інтересами, дозвілля, сну, а також для охорони здоров’я учнів встановлено шкільний режим на основі Статуту школи.

Основні режимні моменти було вироблено ще в період існування спецшколи. Відмінності з теперішнім часом полягають, в основному в часі та тривалості основних режимних моментів: уроків, харчування, часу дозвілля, самопідготовки, виховної години, режиму роботи вихователів, бібліотеки, позакласної гурткової роботи, режиму роботи медичного та обслуговуючого персоналу.

Шкільний день розпочинався о 7 – й годині ранку. Після організованого підйому учнів, виконання комплексу вправ ранкової зарядки, прибирання в спальних кімнатах, перед сніданком з 7⁴⁵ до 8⁰⁰ обов’язковим було проведення медичним працівником загально шкільного огляду учнів на предмет належного зовнішнього вигляду та виявлення в дітей симптомів захворювання.

В школі встановлено 5–ти разове харчування. Сніданок о 8 годині, другий сніданок для молодших школярів – після другого уроку, для старших після третього уроку. Обід для молодших школярів розпочинався – о 14⁰⁰, для старших – о 14³⁰. Підвечірок розпочинався для молодших –  о 17³⁰, для старших – о 18⁰⁰. Вечеря – о 19⁰⁰ для молодших, о 19³⁰ – для старших класів.

Уроки розпочиналися 0 9⁰⁰ годині ранку, закінчувалися для молодших класів о 13⁰⁰, для старших о 14³⁰. після другого і третього уроків встановлено великі перерви по 20 хвилин, які використовувалися учнями для отримання учнями другого сніданку. Тривалість уроків в санаторній школі – інтернаті для молодших школярів становила: 1 кл – 30 хв, 2 – 4 класи – 35 хвилин, 5 – 8 класи 40 хвилин.

Самопідготовка для молодших школярів розпочиналась о 16 годині і тривала до 17³⁰, в старших класах з 16³⁰ до 18³⁰. В зв’язку із великим обсягом домашніх завдань, часто самопідготовка в старших класах тривала до 19 години. При необхідності чергові учні класу приносили продукти харчування підвечірку до класу. Обов’язковим були п’ятихвилинні перерви та фізкультхвилини між виконанням основних завдань самопідготовки.

Період часу після закінчення уроків і до початку самопідготовки використовувався учнями для занять у гуртках та виконанню суспільно корисної праці. В молодших класах з 13⁰⁰ до 14⁰⁰ обов’язковим було проведення спортивної години: естафети, рухливі ігри, змагання. В 1 – му  класі  з 15⁰⁰ до 16³⁰ було встановлено час для денного сну. Виховна година для молодших школярів (2 – 4 класи) тривала з 18⁰⁰ до 18³⁰, в старших класах з 18⁵⁰ до 19³⁰.

Після вечері обов’язковими були прогулянки на свіжому повітрі перед сном, проходження процедур вечірнього туалету, догляд за взуттям та одягом. Час сну для молодших школярів розпочинав – ся  о 21 годині, для учнів старших класів – о 21³⁰.

Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку в школі встановлено чергування вчителів, вихователів і учнів, визначено обов’язки чергових, порядок прийому здачі чергування, порядок передачі дітей нічними нянями, вихователями, вчителями.

Обов’язковою була передача та прийняття нічними нянями учнів по класно, змінному вихователю із відміткою в спеціальному журналі. Передача проводилася о 7 – й годині ранку, прийняття – відповідно о 21⁰⁰ та 21³⁰ вечора.

З 1963 року було встановлено особливий режим передачі учнів змінним вихователем учителю. Передача здійснювалася за 5 хвилин до початку першого уроку із відміткою в спеціальному журналі.

Далі такий самий порядок встановлено при передачі дітей від одного вчителя іншому. Передача здійснювалася відразу по закінченню уроку. Передача вчителем школярів змінному вихователю проводилося відразу по закінченню останнього уроку. Даний порядок режиму передачі дітей підтверджується наказами  по школі за 1969, 1973 роки. Це свідчить про те що в шкільній практиці виникали рецидиви грубого порушення учнями дисципліни відвідування уроків.

В школі було встановлено чергування вчителів, вихователів, учнів. Графік чергування вчителів  розпочинався о 8³⁰ і тривав до закінчення останнього уроку. Режим чергування вихователів встановлювався з 7⁰⁰ до8³⁰ та з 13⁰⁰ до 22 години. В час існування спецшколи та в окремі періоди існування середньої школи – інтернат практикувалося чергування вихователями у нічний час.

По школі під час уроків встановлювалися чергування двох учнів. Чергували учні старших класів відповідно до графіку чергування кожним класом на протязі тижня. Також було встановлено чергування учнів в спальній та класній кімнатах. Відповідно до графіка чергування по двоє учнів щоденно. Чергові учні від кожного класу в кількості 3 – х чоловік потижнево несли чергування в шкільній їдальні.

Графік роботи нічних нянь встановлювався з 20⁰⁰ до 8  годин ранку. В школі працювало три нічних няні. На зміну заступали двоє працівників, в той час як третій працівник відпочивав, а на слідуючу зміну забезпечував відпочинок одному із працівників, який закінчив чергування. Також було встановлено графік чергування від адміністрації школи. Директор, завуч, старший вихователь, головний лікар несли чергування по школі у визначенні дні тижня з 7⁰⁰ до 22⁰⁰.

Медичне обслуговування

З метою охорони і зміцнення здоров'я учнів в школі здійснюється їх медичне обслуговування. З самого початку існування школи – інтернату було створено медичний пункт та ізолятор на 4 ліжка. В спецшколі та середній школі – інтернат згідно штатного розпису були лікар та медсестра. З утворенням санаторної школи кількість медсестер збільшилася до 5 працівників, включаючи посаду старшої медсестри. На половину ставки працювали лікар, фізіатр, лікар – стоматолог. Керував медичним блоком головний лікар. Для підтримання належних санітарно – гігієнічних вимог в медичному блоці та спальному корпусі було дві санітарки.  1963 році збудовано нове приміщення медичного блоку (так званий “фінський„ будинок). Кількість ліжок в ізоляторі становила 16 штук.

Для якісного медичного обслуговування школярів встановлювався  режим роботи медичного персоналу. Головний лікар працював 9 годин протягом робочого дня, лікарі – сумісники – 3 години на день, медсестри – 6 годин на день. Та було встановлено почерговий графік чергування медсестер у нічний час.

Основними функціями медперсоналу школи по підтримуванню належного медичного обслуговування та охорони здоров’я вихованців були:

• здійснення систематичного контролю за дотриманням санітарного стану шкільних приміщень
• виконання учнями правил особистої гігієни.

З цього приводу кожного ранку перед сніданком медсестрою проводився загальний огляд школярів на предмет дотримання особистої гігієни, належного стану одягу та взуття, а також для виявлення рецидивів захворювання в учнів. Також за двома класами закріплювався медичний працівник, який слідкував за санітарним станом спальних та класних кімнат, проводив профілактику протиепідемічних та інфекційних захворювань, виявлення та усунення проявів педикульозу та загального захворювання.     Здійснювався систематичний контроль за складанням меню – розкладки, якістю приготовленої їжі, проводилися штучна вітамінізація перших та третіх страв. А також здійснювався контроль за санітарно – гігієнічним станом харчоблоку, пральні, подвір’я школи, спального та навчальних корпусів. Для ефективності медичного обслуговування були виділені в окремі групи вихованці з пониженою гостротою зору, захворюванням серцево – судинної  системи, органів дихання, функціональними захворюваннями нервової системи, порушень опорно – рухової  системи, а також особлива увага приділялася лікуванню тубінтоксикації.

Проводилося два рази на рік дослідження та облік фізичного розвитку дітей, а також два рази на рік (у вересні та травні) проводився поглиблений медичний огляд дітей в обласному тубдиспансері.

Головним лікарем та медпрацівниками закріпленими за класами, організовувалися та проводилися санітарно – освітня робота серед учнів і педагогів.

У випадках запровадження карантину організовувався особливий режим догляду та харчування хворих дітей. Головний лікар, медперсонал складали план проведення роз’яснювальної роботи (читання лекцій, бесіди), з учнями та батьками. Для лікування та профілактики загальних захворювань серед дітей у мед –  блоці школи було обладнано усім необхідним фізіотерапевтичний та стоматологічний кабінети. Лікарями фізіотерапевтами в школі працювали: Боднар В.В Боднар Н.В., Козяр С.І., Козяр Д.М., дитячий лікар Хриб В.П., лікарями – стоматологами Павлюк В.Й., Пастернак В.Д.

На особливу увагу заслуговує наполеглива праця фельдшера Заєжого Бориса Леонідовича, який, окрім функцій медпрацівника виконував обов’язки вихователя, керівника позакласної роботи. Стаж його роботи в школі становив 27 років.

Оздоровча та життєохоронна робота в школі

Одним із головних завдань школи – інтернату були заходи по санітарно – гігієнічній роботі, збереженню здоров’я та життя учнів.

Обов’язковим було дотримання процедур ранкового та вечірнього туалету. Черговими учнями у відповідності до графіку чергування в спальній та класній кімнатах проводилося щоденне прибирання, а в класній кімнаті – в післяурочний час та перед вечерею. За санітарно гігієнічним станом спальних та класних кімнат проводився щоденний контроль черговим від адміністрації, черговим вихователем, вчителем та учнівським активом. Практикувалася взаємоперевірка по спальнях та класах. Також було організовано соціалістичне змагання між класами за виборені звання найохайнішої, найчистішої спальної чи класної кімнати протягом чверті. Переможець отримував перехідний червоний прапорець.

Після організованого ранкового підйому учнів обов’язковим було виконання вправ ранкової зарядки, яку проводили фізорги класу. Практикувалося в 1959 – 1964 роках проведення зарядки під звуки шкільного духового оркестру, який очолював керівник музичного гуртка, вчитель праці Пйонтик Казимир Станіславович.

Перед харчуванням учнів медпрацівником, черговим вихователем проводився щоденний контроль за належною закладкою продуктів, якістю приготуванням та дотримання санітарно – гігієнічних умов при приготуванні їжі.

Під час проведення уроків проводилися фізкультхвилини в молодших класах. В позаурочний час обов’язковим було проведення рухливих ігор, естафет, змагань, а після вечері – прогулянки на свіжому повітрі.

Велика увага приділялася зовнішньому вигляду школярів. В учнів у повсякденному користуванні було дві шкільні форми одягу: парадна, яку одягали на уроки, та буденна для післяурочного часу. В кожному класі були праски та столи для прасування одягу. Обов’язковим було підшиватися з вечора при допомозі вихователя білих комірців до шкільної парадної форми хлопчиків, яке проводилося через два дні. Чотири ризи на місяць проводилися банні дні. Велика увага приділялася збереженню життя та здоров’я дітей. Діти які потребували санітарно – оздоровчого догляду, проходили лікування протягом навчального року, під час канікул в санаторних закладах області та республіки.

Категорично заборонялося під час карантину контактувати з дорослими чи їхати до дому. Також заборонялося відвідування батьками та родичами дітей.

Задля збереження життя та безпеки дітей вихователями, вчителями, медпрацівниками проводилися бесіди, лекції, практичні заняття по дотриманню правил вуличного руху, попередженню нещасних випадків з дітьми на водоймах, по попередженню випадків пожежі, безпеки при контактах з вибуховими речовинами, що залишилися після війни. Для роз’яснювальної роботи використовувалися технічні засоби (діафільми, кінофільми, телевізійні передачі, передачі шкільного радіовузла) статті газет, стенд “Правила вуличного руху„. З 1950 по 1968 рік діяли учнівські пожежні команди. Також бралися на облік та систематично проводилася робота з учнями, які допускали випадки куріння.

Всі працівники школи проходили обов’язковий медичний огляд два рази на рік. Прибиральниці, працівники кухні, нічні няні – через кожних три місяці. Категорично заборонялося  відпускати дітей додому без супроводу дорослих та без дозволу  адміністрації школи.

Учням, які потребували матеріальну допомогу особливо дітям – сиротам, по закінченню інтернату видавалися постільні та гігієнічні приналежності, зимовий та літній одяг. Оплачувався проїзд, помешкання, задоволення соціально побутових потреб, купівля продуктів харчування в тому випадку, якщо дитина поступала в учбовий заклад, працевлаштовувалася або ж виїжджала на нове постійне місце проживання. Дітей – сиріт під час зимових та літніх канікул направляли для відпочинку та оздоровлення в піонерські табори, санітарно – курортні заклади.

По закінченню навчального року школярі їздили на екскурсії по історичних та мальовничих місцях, здійснювали туристичні походи, відвідували театральні вистави, парки відпочинку, цирк та зоопарк. Обов’язковим при проведенні вище зазначених заходів було виділення на кожну дитину коштів на харчування та культурно – розважальні потреби. Діти, які отримували зразкові оцінки з навчальних предметів, поведінки, брали активну участь в художній самодіяльності, суспільно корисній праці нагороджувалися похвальними листами, путівками в престижні піонерські табори республіканського  та союзного значення: “Артек„, “Молода гвардія„ та інші. Від імені адміністрації школи їм виголошувалася подяка із занесенням в особову справу, їх імена та портрети вивішувалися на стенд відмінників.

Дисципліна

В особову справу учня та табель успішності по закінченню навчального року та кожної навчальної чверті, викладалися оцінки за поведінку: зразкова; задовільна; незадовільна. Питання додержання дисципліни учнями та працівниками школи регулювалися Статутом школи, правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами для учнів.

Основними  випадками порушення дисципліни учнями були: запізнення на уроки, не дотримання санітарно – гігієнічних  вимог, не виконання або не належне виконання учнями своїх обов’язків, грубе та нетактовне відношення до працівників школи та своїх однолітків, крадіжки, самовільний вихід за межі території школи, від’їзд без дозволу додому.

Особливо велика увага приділялася адміністрацією школи, вчителями, вихователями, піонерською організацією, колективом класу боротьбі із запізненням на уроки. Так 7 грудня 1960 року троє учнів 7 – го класу не прибрали в спальній кімнаті та не з'явилися на уроки. Їх було виключено із школи, та винесена сувора догана із занесенням в особову справу. Сувору догану та останнє попередження отримали чергові вихователь та вчитель, змінний вихователь. В подальшому стан із запізненнями на уроки значно покращився. Так 14 лютого 1964 року запізнення одинадцяти учнів 5 – 7 класів на 15 хвилин уроку розглядалося як найганебніший випадок порушення дисципліни, як виключенням із правил.

Як метод дисциплінарного впливу на порушників дисципліни практикою школи були виробленні слідуючі заходи: контроль та проведення профілактичної та роз’яснювальної роботи адміністрацією, вчителями, вихователями, піонерською організацією, колективом класу; засудження поведінки учня на загальношкільних зборах, лінійках, зборах класного колективу, піонерського загону, дружини, батьківських зборах; викладення незадовільної  оцінки,  та пониження оцінки за поведінку в табель успішності, особову справу  учня: винесення догани із занесенням в особову справу, як крайній захід застосовувався метод виключення із школи.

Як оригінальний, дисциплінуючий метод впливу на незадовільну поведінку учня застосовувалося виключення із школи на певний період. Так 24 січня 1961 року учень 5 – го класу поводить себе негідно в спальній кімнаті після вечері. Здійснює насильницькі дії по відношенню до своїх ровесників, нетактовно відзивається на зауваження вихователів. На загальноучнівських зборах було засуджено поведінку учня та вирішено виключити його на дві неділі зі школи. Після закінчення строку виключення він був забов’язаний разом з батьками просити учнівський та педагогічний колектив пробачення та дозволу повернутися до школи.

Ветерани школи пригадують що в 60 – ті, 70 – ті роки минулого століття можна було спостерігати таку картину: учням які запізнилися на урок і були затриманні черговим по школі, як дисциплінарне покарання давалося завдання вивчити на пам'ять правила для учнів, Гімни СРСР та УРСР та іншу наглядну інформацію, яку було зображено на стендах, вивішених в шкільному коридорі. Для учнів це було настільки ганебним покаранням, що вони старалися не тільки швидко запам’ятати задану їм інформацію, але й більше ніколи не потрапляти в таку ситуацію. Загалом грубі дисциплінарні порушення носили випадковий характер.

Навчально матеріальна база школи

Для забезпечення якісних умов проживання та навчання дітей в інтернаті створено належну навчально – матеріальну базу. Із збільшенням кількості дітей в 1961 – 1962 році до фасаду спального корпусу добудовано ліву двоповерхову частину. В спальних кімнатах проживало 20 – 25 школярів.

В 1959 – 1961 роках було побудовано шкільний корпус, а в 1965 році добудовано до дворової сторони праву частину корпусу. На період будівництва школи діти старших класів навчалися у другу зміну в приміщенні Солобковецької середньої школи. Шкільні класи, у відповідності до вимог, були оздобленні навчальним обладнанням, меблями, партами згідно особливостями росту та розвитку дітей. Велика увага приділялася озелененню та естетичному оформленню класних кімнат.

В школі було створено фізико – математичний та хіміко – біологічний кабінети, препараторська, матеріально – технічне обладнання якого було одне з найкращих в області, вартість його становила, згідно висновків шкільної інвентарізаційної комісії - 42 тис. карбованців. Для якісного проведення уроків географії було створено в 1967 році географічний майданчик.

Заняття з історії, тематичні виховні заходи, робота краєзнавчого гуртка часто проводилися в створеній в 1959 році кімнаті Бойової слави, створених в 1961 році Ленінській кімнаті та шкільному краєзнавчому музеї.

Перегляд навчальних кінофільмів, діафільмів проводився в шкільному кінозалі. В 1964 році почав роботу шкільний радіовузол.

Ще в роки існування спецшколи були створенні навчально – виробничі майстерні з столярної, слюсарної, швейної справи, кімната домоводства. За шкільним корпусом та будинком майстерні, ще з 1958 року закладено навчально – дослідні земельні ділянки, побудовано сезонні парники. В квітні 1961 року вчителем біології Прокопишеною  Лідою Сергіївною разом з учнями 6 – 8 класів, було закладено ботанічний сад, що простягався від будинку бухгалтерії до майстерні, а також створено біля шкільного та спального корпусів квітники.

Спортивна зона школи включала в себе спортивний зал, майданчики для гри у волейбол, баскетбол. В 1986 році було споруджено спортивно – ігрову площадку та міні футбольне поле.